Звучить музика. На сцену виходять ведучі.
1 ведучий: Скільки у світі є цікавих книжок, мабуть, і не полічити!
Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш
першу з них – опинишся в далекій країні казок, у якій живуть
велетні, веселі маленькі чоловічки, або твої ровесники.
Відважні герої б’ються за правду з лютим ворогом...
Багато див ховає в собі книжка. Одне слово, книга твій
добрий друг і порадник. Щоправда, ніхто і ніколи не зможе
прочитати усіх книжок.
2 ведучий: Ось ми і завітали у гості до Королеви книг. Всі так красиво
вбрані, святкові, так і повинно бути. Адже ми прийшли
на свято! Добре, що ми прийшли не самі, а разом зі своїми
улюбленими книжками.
Підніміть їх зараз. Ось які прекрасні книги! Я дивлюсь, більшість
Із них – це казки. Давайте зараз і поговоримо про казку.
1 читець: Рано – вранці сонце прокидається,
І відразу казка починається:
Вітерець дмухне,
По гайку війне,
Він у казку віднесе мене!
2 читець: Он Телесик плаває у човнику,
Золотих рибин по вінця повному.
Бабі на обід віднесе їх дід –
Хай вона підсмажить їх, як слід.
3 читець: Колобок все котиться доріжкою,
Кіт в Чоботях бігає за мишкою,
А стара Яга ледве шкутильга –
Розболілася кістяна нога.
4 читець: На царівну жаба перетвориться,
Як дівчина, заговорить горлиця...
Не страшний Кощій,
Триголовий Змій –
Виграє добро у казці бій.
5 читець: Все життя ми казочку читаємо –
Сторінки, як дні, перегортаємо...
Хоч сто літ мине –
Казка не засне,
А в дитинство віднесе мене!
1 ведучий: Свято почалося у нас весело!
Але де ж це Королева книг?
Це ж вона нас запросила!
(Звучить музика. На сцені з’являється Сорока).
Сорока: Добрий день! Скажіть, будь ласка, де знайти дітей 2-А класу?
2 ведучий: Вони перед тобою, Сороко – білобоко.
Сорока: У мене термінова телеграма.
1 ведучий: (здивовано) Телеграма? Від кого вона? (читає).
«Мене забрав у свої володіння Ламай – Круши. Він
не любить книжок. Допоможіть мені! І підпис Королева книг».
2 ведучий: Що нам робити? Будемо виручати Королеву книг, чи продовжимо веселитись? Допоможемо?
(Діти відповідають хором «Допоможемо!»).
1 ведучий: Молодці, друзі! Ми обов’язково врятуємо Королеву книг!
Сорока: Королева книг знала, що ви не залишите її в біді!.
2 ведучий: Допомогти-то допоможемо. Але як же нам знайти дорогу до
цього бридкого «Ламая» – ворога книжок?
(У цей час під звуки швидкої музики вбігає Ламай – Круши. Він у чорному костюмі, чорній масці і вчорній шапці. На поясі в нього висять дві повітряні кульки, які він непомітно проколює).
Ламай – Круши: А-а-а! Попалися! Фе, які погані книги! Як почну рвати їх та шматувати. (Протягує руки до книжок, які тримають у руках діти, намагається їх вирвати, діти ховають книги за спини).
1 ведучий Ні, Ламай – Круши, не дадуть тобі діти образити свої книжки. (Звертається до дітей). Друзі, притисніть міцніше до себе книжки.
(Ламай – Круши бігає, намагається дотягнутися до книжок, на сцену вибігає брудний хлопчик, хапає одну з книжок і разом вони тікають за лаштунки).
2 ведучий: Це вірнопідданий Ламай – Крушия Миколка Замурзай вкрав нашу книжку! Що ж тепер буде?
(Звучить музика. На сцену вибігає Зайчик).
Заєць: Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна
Голоси дзвенять навкруг.
А як часом книга хвора –
Значить в тім наша вина,
Ми її підклеїм швидко –
Враз одужає вона.
(З’являється щось незрозуміле, страшне, брудне. Це пошарпана книга).
Заєць: Ой, що це? Краще сховаюсь, а то в мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить.
Книга: Не бійся, Зайчику. Це я – книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, уже сил немає. Навіть сама ходити не можу. (Плаче) Допоможи мені, Зайчику!
Заєць: (Вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з Лисицею зустрілася чи в лапи Вовка потрапила? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.
Книга: Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Миколка Замурзай разом з Ламай – Круши викрали мене. Це він мене так скалічив. Ох і мучив він мене: поливав гарячим супом, загинав кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього. Зовсім нема сили йти далі, та й куди ж я піду нещасна?
Заєць: Не журись, Книжечка! Ми зараз що – не будь придумаємо . А ось і Ведмедик чалапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику!!! Ось Книга в біду потрапила, від Миколки Замурзая втекла. Їй допомогти треба, а як я не знаю.
Ведмедик: Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно везти тебе до «Книжкової лікарні». Там Лікар тебе огляне, послухає, підклеїть і одягне в гарну обкладинку.
Заєць: Правильно! І як я зразу не здогадався. Адже у ліцеї мистецтв, у бібліотеці працює така «лікарня». Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Ходімо дорогенька Книжечка, спирайся на мене.
(На сцені з’являється Лікар. Вони зустрічаються. Лікар звертається до Зайця й Книги).
Лікар: Я добрий Лікар Айболить
І можу дать пораду:
Якщо вже дуже вам болить
Допоможе Лікар Айболить.
Заєць: Добрий день, шановний Лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!
Лікар: Обов’язково! Шановна Книго, присядьте – но сюди. Що з вами трапилося?
Книга Ой, дорогенький, у мене болить все тіло.
Лікар: Як же ви опинилися у такому стані?
Книга: Лікарю, мені соромно перед класом,
Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!
Та що обкладинки...
Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,
Плоти та голубки.
Лікар: Який жах! Так поводитися з Книгою!
Це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго.
Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?
Книга: Миколка Замурзай, у якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутись до всіх діток, до кожної дівчинки і кожного хлопчика:
Я – Книга, я – товариш твій!
Школярику, завжди мене жалій,
Чистенькою тобі приємна я,
Без бруду – подруга твоя.
Погану звичку залиши,
І пальці більше не слини,
Завжди я твій найкращий друг,
Та тільки для чистеньких рук.
Лікар: Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку – медичку допомогти вам. (Голосно кличе) Лисичко – медичко, мерщій сюди. Терміново потрібна ваша допомога.
Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми з Лікарем Айболитем Вас вилікуємо. Подивимось ось на цю сторіночку. Ой –ой – ой! Тут намальований страшний пес, а я собак так боюся.
Книга: Лікарю, сестричко, вилікуйте мене, будь ласка.
Лікар: Прошу пройти в операційну. Будемо робити операцію
(Уходять за лаштунки, а в цей час на сцені з’являється Миколка Замурзай).
Миколка: (Звертається до глядачів). Ви тут не бачили книги? Вона втекла від мене, а чому, я й сам не знаю. Я тільки один раз ударив нею по голові свого сусіда по парті та ще кілька разів забував її в саду. Уночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати та й не знайшов . Втекла. Ви її не бачили?
Діти (з залу): Їй роблять операцію у «Книжковій лікарні».
(З’являються Книга та Лікар Айболить).
Лікар: Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.
Книга: Так, я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий Миколка Замурзай! Він, напевно, мене шукає.
Миколка: А, ось де ти! Але чому ти так змінилась? А тепер пішли додому, бо мені без тебе дуже сумно.
Лікар: Я не дозволю їй жити в тебе! Вона знову може захворіти.
Книга: Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг.
Миколка: Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і Лікарю, і всім дітям, які присутні в залі, що буду добре поводитись із Книгами. І, взагалі, перестану бути поганиськом.
Книга: Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але у мене є одна умова – ти повинен допомогти визволити Королеву книг з володінь Ламай − Крушия, покажеш нам дорогу?
Миколка: Я б залюбки допоміг вам, але дороги туди я не знаю. Що ж робити? А давай покличемо Сороку. Можливо вона нам допоможе?
(На сцені з’являється Сорока).
Сорока: Так, я вам допоможу, я знаю дорогу до володінь Ламай – Крушия.
1 ведучий: Дякуємо тобі, Сороко, що покажеш нам дорогу до чорного замку злодія, але на чому ж ми поїдемо?
( На сцену під звуки музики вибігає «Потяг»)
Потяг: Я – іграшковий потяг. Швидко домчу вас туди, де знаходиться Королева книг. Але ми будемо їхати швидше, якщо заспіваємо веселу пісеньку.
(Діти співають пісню «Голубий вагон»).
Сорока: Ось вони, володіння Ламай – Круши. Але, що це? Що я чую? (Ідуть книги і плачуть).
2 ведучий: Що трапилось ? Чому ви плачете?
1-ша книга: Нас украв Ламай – Круши і порвав.
2-га книга: Ми забруднені, порвані книги. Нам дуже сумно.
3 –я книга: Допомогти нам можуть тільки Добра Фея і дружні діти… Але ми не знаємо, як їх знайти.
(На сцену виходить хлопчик).
Хлопчик: Дружні діти (показує рукою на дітей) – це ми. А Добру Фею ми зараз допоможемо вам знайти. Нас багато, а якщо ми голосно погукаємо її, вона почує, як би далеко не була.
Всі: Раз, два, три – Фея прийди.
(Під звуки музики на сцені з’являється Фея).
Фея: Чую, чую! Добрий день, діти! Ви звали мене? Що трапилось?
1 ведучий: Ці книги забруднив і порвав Ламай – Круши. Їм потрібна допомога, а ми не знаємо що робити.
Фея: Я допоможу вам вилікувати книжки і потрапити у володіння Ламай – Крушия. Але я повинна знати, що ви – дружні діти і вмієте бережно поводитися з книжками.
2 ведучий: Дорога Фея, ми готові довести, що наші другокласники – друзі книг.
Фея: Увага, діти! Спочатку пригадайте правила поводження з книгою.
(Учні відповідають по черзі).
1 учень: Брати книги чистими руками.
2 учень: Не перегинати книжки, бо від цього випадають сторінки.
3 учень: Не класти у книжку олівців та інших предметів, бо від цього вона рветься.
4 учень: Не загинати сторінки, треба користуватись закладками.
5 учень: Не читати під час їжі.
6 учень: Щоб книга чи підручник довше служили, треба їх обгорнути.
Фея: З першим завданням ви впоралися. А зараз спробуйте відгадати дуже складні загадки.
1. Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання.
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель.
(Підручник)
2. Завжди можу стати у пригоді,
Моїх порад вам не злічить.
І кажуть про мене в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить»
(Книга)
3. Не дерево, а листочки має,
Говорить вірші, казки, оповідання.
(Книга)
4. Дуже я потрібна усим –
І дорослим, і малим,
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)
Загадки ви відгадали. А ось, ще важче випробування – пригадайте прислів’я і приказки про книгу.
(Учні відповідають).
1 учень: Хто багато читає, той багато знає.
2 учень: Книга вчить, як на світі жить.
3 учень: Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
4 учень: Книга – ключ до знань.
5 учень: Книга – велика сила.
6 учень: Книга – твій друг, без неї – як без рук.
Фея: Діти, ви молодці! З усіма завданнями добре впоралися! А що це за сумна картина? Темні сосни, ялини… Та це ж замок Ламай – Круши!
До замку вчасно встигли ми,
Розступіться, сосни, ялини
Злодія ми переможемо,
Королеву і книжки звільнимо!
(На сцені під звуки музики з’являється Ламай – Круши).
Ламай – Круши: Хто це хоче мене перемогти? Це ви? Ха – ха-ха! Хто ви такі, що у вас є? Ось у мене є замок, а у вас?
Учень: А у нас прекрасний будинок – школа!
Фея: Щоб впав замок Ламай – Круши, та й сам він згинув, треба згадати вірші про книгу.
1 учень: Дбайливо
Тонесеньку книгу гортаю,
Рядок за рядочком
Квапливо читаю.
2 учень: У школу завітали ми,
Щоб здобувати тут знання.
А книжечка, як зірочка,
Чистенька і нова.
3 учень: Усім нам, книжко – книжечка
Знання ти принесла.
Книжки всі бережемо ми,
Щоб чистими були,
Щоб дітки інші вчитися
З них також тут могли.
4учень: Ой книжко, книжко, книжечка,
Чистенька і нова,
Усім нам, книжко, книжечка,
Знання ти принесла.
(Замок рушиться. Ламай – Круши з криком втікає. З’являється Королева з книгами).
Королева книг: Добрий день, діти! Дякую вам за те, що звільнили мене і моїх підданих з цього страшного замку. Дивіться які вони щасливі та радісні, такі щасливі, що ладні затанцювати. Ану, книжечки, покажіть як вам весело!
(Книжки танцюють).
Королева книг: Любі хлопчики й дівчатка!
Час нам вирушать в дорогу.
Вчіться, діти! Мудра книжка
Скаже нам дуже багато
З того, що колись другими
І посіяно, й пожато.
Я вам хочу побажати
Книг багато прочитати.
Віднині ви є читачами бібліотеки. Щиросердно вас вітаю і вручаю пам’ятку:
«Обіцянка читача»
Стаючи читачем шкільної бібліотеки обіцяю:
Ø Цінувати книгу – джерело знань;
Ø Намагатися завжди і в усьому бути схожими на героїв кращих книг;
Ø Берегти книги, охайно з ними поводитись;
Ø Бути активним читачем бібліотеки;
Ø Все життя не розлучатись з дорогим другом – книгою
(Звучить музика. Діти виконують пісню «Вчать у школі»).