Посвята в читачі

Зал святково прикрашений. На стінах плакати: «Нам без книги ніяк не можна», «День без книги, що обід без хліба». На сцені плакат «Свято посвячення в читачі», а також книжкова виставка «Твій друг – книга».

Звучить музика. На сцену виходять ведучі.

1 ведучий: Скільки у світі є цікавих книжок, мабуть, і не полічити!

Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. Розкриєш

першу з них – опинишся в далекій країні казок, у якій живуть

велетні, веселі маленькі чоловічки, або твої ровесники.

Відважні герої б’ються за правду з лютим ворогом...

Багато див ховає в собі книжка. Одне слово, книга твій

добрий друг і порадник. Щоправда, ніхто і ніколи не зможе

прочитати усіх книжок.

2 ведучий: Ось ми і завітали у гості до Королеви книг. Всі так красиво

вбрані, святкові, так і повинно бути. Адже ми прийшли

на свято! Добре, що ми прийшли не самі, а разом зі своїми

улюбленими книжками.

Підніміть їх зараз. Ось які прекрасні книги! Я дивлюсь, більшість

Із них – це казки. Давайте зараз і поговоримо про казку.

1 читець: Рано – вранці сонце прокидається,

І відразу казка починається:

Вітерець дмухне,

По гайку війне,

Він у казку віднесе мене!

2 читець: Он Телесик плаває у човнику,

Золотих рибин по вінця повному.

Бабі на обід віднесе їх дід –

Хай вона підсмажить їх, як слід.

3 читець: Колобок все котиться доріжкою,

Кіт в Чоботях бігає за мишкою,

А стара Яга ледве шкутильга –

Розболілася кістяна нога.

4 читець: На царівну жаба перетвориться,

Як дівчина, заговорить горлиця...

Не страшний Кощій,

Триголовий Змій –

Виграє добро у казці бій.

5 читець: Все життя ми казочку читаємо –

Сторінки, як дні, перегортаємо...

Хоч сто літ мине –

Казка не засне,

А в дитинство віднесе мене!

1 ведучий: Свято почалося у нас весело!

Але де ж це Королева книг?

Це ж вона нас запросила!

(Звучить музика. На сцені з’являється Сорока).

Сорока: Добрий день! Скажіть, будь ласка, де знайти дітей 2-А класу?

2 ведучий: Вони перед тобою, Сороко – білобоко.

Сорока: У мене термінова телеграма.

1 ведучий: (здивовано) Телеграма? Від кого вона? (читає).

«Мене забрав у свої володіння Ламай – Круши. Він

не любить книжок. Допоможіть мені! І підпис Королева книг».

2 ведучий: Що нам робити? Будемо виручати Королеву книг, чи продовжимо веселитись? Допоможемо?

(Діти відповідають хором «Допоможемо!»).

1 ведучий: Молодці, друзі! Ми обов’язково врятуємо Королеву книг!

Сорока: Королева книг знала, що ви не залишите її в біді!.

2 ведучий: Допомогти-то допоможемо. Але як же нам знайти дорогу до

цього бридкого «Ламая» – ворога книжок?

(У цей час під звуки швидкої музики вбігає Ламай – Круши. Він у чорному костюмі, чорній масці і вчорній шапці. На поясі в нього висять дві повітряні кульки, які він непомітно проколює).

Ламай – Круши: А-а-а! Попалися! Фе, які погані книги! Як почну рвати їх та шматувати. (Протягує руки до книжок, які тримають у руках діти, намагається їх вирвати, діти ховають книги за спини).

1 ведучий Ні, Ламай – Круши, не дадуть тобі діти образити свої книжки. (Звертається до дітей). Друзі, притисніть міцніше до себе книжки.

(Ламай – Круши бігає, намагається дотягнутися до книжок, на сцену вибігає брудний хлопчик, хапає одну з книжок і разом вони тікають за лаштунки).

2 ведучий: Це вірнопідданий Ламай – Крушия Миколка Замурзай вкрав нашу книжку! Що ж тепер буде?

(Звучить музика. На сцену вибігає Зайчик).

Заєць: Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора –

Значить в тім наша вина,

Ми її підклеїм швидко –

Враз одужає вона.

(З’являється щось незрозуміле, страшне, брудне. Це пошарпана книга).

Заєць: Ой, що це? Краще сховаюсь, а то в мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить.

Книга: Не бійся, Зайчику. Це я – книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, уже сил немає. Навіть сама ходити не можу. (Плаче) Допоможи мені, Зайчику!

Заєць: (Вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з Лисицею зустрілася чи в лапи Вовка потрапила? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга: Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Миколка Замурзай разом з Ламай – Круши викрали мене. Це він мене так скалічив. Ох і мучив він мене: поливав гарячим супом, загинав кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього. Зовсім нема сили йти далі, та й куди ж я піду нещасна?

Заєць: Не журись, Книжечка! Ми зараз що – не будь придумаємо . А ось і Ведмедик чалапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику!!! Ось Книга в біду потрапила, від Миколки Замурзая втекла. Їй допомогти треба, а як я не знаю.

Ведмедик: Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно везти тебе до «Книжкової лікарні». Там Лікар тебе огляне, послухає, підклеїть і одягне в гарну обкладинку.

Заєць: Правильно! І як я зразу не здогадався. Адже у ліцеї мистецтв, у бібліотеці працює така «лікарня». Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Ходімо дорогенька Книжечка, спирайся на мене.

(На сцені з’являється Лікар. Вони зустрічаються. Лікар звертається до Зайця й Книги).

Лікар: Я добрий Лікар Айболить

І можу дать пораду:

Якщо вже дуже вам болить

Допоможе Лікар Айболить.

Заєць: Добрий день, шановний Лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар: Обов’язково! Шановна Книго, присядьте – но сюди. Що з вами трапилося?

Книга Ой, дорогенький, у мене болить все тіло.

Лікар: Як же ви опинилися у такому стані?

Книга: Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар: Який жах! Так поводитися з Книгою!

Це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго.

Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга: Миколка Замурзай, у якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутись до всіх діток, до кожної дівчинки і кожного хлопчика:

Я – Книга, я – товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій,

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду – подруга твоя.

Погану звичку залиши,

І пальці більше не слини,

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки для чистеньких рук.

Лікар: Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку – медичку допомогти вам. (Голосно кличе) Лисичко – медичко, мерщій сюди. Терміново потрібна ваша допомога.

Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми з Лікарем Айболитем Вас вилікуємо. Подивимось ось на цю сторіночку. Ой –ой – ой! Тут намальований страшний пес, а я собак так боюся.

Книга: Лікарю, сестричко, вилікуйте мене, будь ласка.

Лікар: Прошу пройти в операційну. Будемо робити операцію

(Уходять за лаштунки, а в цей час на сцені з’являється Миколка Замурзай).

Миколка: (Звертається до глядачів). Ви тут не бачили книги? Вона втекла від мене, а чому, я й сам не знаю. Я тільки один раз ударив нею по голові свого сусіда по парті та ще кілька разів забував її в саду. Уночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати та й не знайшов . Втекла. Ви її не бачили?

Діти (з залу): Їй роблять операцію у «Книжковій лікарні».

(З’являються Книга та Лікар Айболить).

Лікар: Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

Книга: Так, я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий Миколка Замурзай! Він, напевно, мене шукає.

Миколка: А, ось де ти! Але чому ти так змінилась? А тепер пішли додому, бо мені без тебе дуже сумно.

Лікар: Я не дозволю їй жити в тебе! Вона знову може захворіти.

Книга: Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг.

Миколка: Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і Лікарю, і всім дітям, які присутні в залі, що буду добре поводитись із Книгами. І, взагалі, перестану бути поганиськом.

Книга: Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але у мене є одна умова – ти повинен допомогти визволити Королеву книг з володінь Ламай − Крушия, покажеш нам дорогу?

Миколка: Я б залюбки допоміг вам, але дороги туди я не знаю. Що ж робити? А давай покличемо Сороку. Можливо вона нам допоможе?

(На сцені з’являється Сорока).

Сорока: Так, я вам допоможу, я знаю дорогу до володінь Ламай – Крушия.

1 ведучий: Дякуємо тобі, Сороко, що покажеш нам дорогу до чорного замку злодія, але на чому ж ми поїдемо?

( На сцену під звуки музики вибігає «Потяг»)

Потяг: Я – іграшковий потяг. Швидко домчу вас туди, де знаходиться Королева книг. Але ми будемо їхати швидше, якщо заспіваємо веселу пісеньку.

(Діти співають пісню «Голубий вагон»).

Сорока: Ось вони, володіння Ламай – Круши. Але, що це? Що я чую? (Ідуть книги і плачуть).

2 ведучий: Що трапилось ? Чому ви плачете?

1-ша книга: Нас украв Ламай – Круши і порвав.

2-га книга: Ми забруднені, порвані книги. Нам дуже сумно.

3 –я книга: Допомогти нам можуть тільки Добра Фея і дружні діти… Але ми не знаємо, як їх знайти.

(На сцену виходить хлопчик).

Хлопчик: Дружні діти (показує рукою на дітей) – це ми. А Добру Фею ми зараз допоможемо вам знайти. Нас багато, а якщо ми голосно погукаємо її, вона почує, як би далеко не була.

Всі: Раз, два, три – Фея прийди.

(Під звуки музики на сцені з’являється Фея).

Фея: Чую, чую! Добрий день, діти! Ви звали мене? Що трапилось?

1 ведучий: Ці книги забруднив і порвав Ламай – Круши. Їм потрібна допомога, а ми не знаємо що робити.

Фея: Я допоможу вам вилікувати книжки і потрапити у володіння Ламай – Крушия. Але я повинна знати, що ви – дружні діти і вмієте бережно поводитися з книжками.

2 ведучий: Дорога Фея, ми готові довести, що наші другокласники – друзі книг.

Фея: Увага, діти! Спочатку пригадайте правила поводження з книгою.

(Учні відповідають по черзі).

1 учень: Брати книги чистими руками.

2 учень: Не перегинати книжки, бо від цього випадають сторінки.

3 учень: Не класти у книжку олівців та інших предметів, бо від цього вона рветься.

4 учень: Не загинати сторінки, треба користуватись закладками.

5 учень: Не читати під час їжі.

6 учень: Щоб книга чи підручник довше служили, треба їх обгорнути.

Фея: З першим завданням ви впоралися. А зараз спробуйте відгадати дуже складні загадки.

1. Паперовий кораблик щодня

Перевозить у трюмах знання.

Після плавання цей корабель

Повертається в рідний портфель.

(Підручник)

2. Завжди можу стати у пригоді,

Моїх порад вам не злічить.

І кажуть про мене в народі:

«Мовчить, а сто дурнів навчить»

(Книга)

3. Не дерево, а листочки має,

Говорить вірші, казки, оповідання.

(Книга)

4. Дуже я потрібна усим –

І дорослим, і малим,

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга)

Загадки ви відгадали. А ось, ще важче випробування – пригадайте прислів’я і приказки про книгу.

(Учні відповідають).

1 учень: Хто багато читає, той багато знає.

2 учень: Книга вчить, як на світі жить.

3 учень: Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

4 учень: Книга – ключ до знань.

5 учень: Книга – велика сила.

6 учень: Книга – твій друг, без неї – як без рук.

Фея: Діти, ви молодці! З усіма завданнями добре впоралися! А що це за сумна картина? Темні сосни, ялини… Та це ж замок Ламай – Круши!

До замку вчасно встигли ми,

Розступіться, сосни, ялини

Злодія ми переможемо,

Королеву і книжки звільнимо!

(На сцені під звуки музики з’являється Ламай – Круши).

Ламай – Круши: Хто це хоче мене перемогти? Це ви? Ха – ха-ха! Хто ви такі, що у вас є? Ось у мене є замок, а у вас?

Учень: А у нас прекрасний будинок – школа!

Фея: Щоб впав замок Ламай – Круши, та й сам він згинув, треба згадати вірші про книгу.

1 учень: Дбайливо

Тонесеньку книгу гортаю,

Рядок за рядочком

Квапливо читаю.

2 учень: У школу завітали ми,

Щоб здобувати тут знання.

А книжечка, як зірочка,

Чистенька і нова.

3 учень: Усім нам, книжко – книжечка

Знання ти принесла.

Книжки всі бережемо ми,

Щоб чистими були,

Щоб дітки інші вчитися

З них також тут могли.

4учень: Ой книжко, книжко, книжечка,

Чистенька і нова,

Усім нам, книжко, книжечка,

Знання ти принесла.

(Замок рушиться. Ламай – Круши з криком втікає. З’являється Королева з книгами).

Королева книг: Добрий день, діти! Дякую вам за те, що звільнили мене і моїх підданих з цього страшного замку. Дивіться які вони щасливі та радісні, такі щасливі, що ладні затанцювати. Ану, книжечки, покажіть як вам весело!

(Книжки танцюють).

Королева книг: Любі хлопчики й дівчатка!

Час нам вирушать в дорогу.

Вчіться, діти! Мудра книжка

Скаже нам дуже багато

З того, що колись другими

І посіяно, й пожато.

Я вам хочу побажати

Книг багато прочитати.

Віднині ви є читачами бібліотеки. Щиросердно вас вітаю і вручаю пам’ятку:

«Обіцянка читача»

Стаючи читачем шкільної бібліотеки обіцяю:

Ø Цінувати книгу – джерело знань;

Ø Намагатися завжди і в усьому бути схожими на героїв кращих книг;

Ø Берегти книги, охайно з ними поводитись;

Ø Бути активним читачем бібліотеки;

Ø Все життя не розлучатись з дорогим другом – книгою

(Звучить музика. Діти виконують пісню «Вчать у школі»).

Кiлькiсть переглядiв: 1290

Коментарi